РОБОТА ЗА СУМІСНИЦТВОМ: МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

РОБОТА ЗА СУМІСНИЦТВОМ:

 методичні рекомендації

Вінтоняк М.Р.,

головний спеціаліст відділу систематизації законодавства, 

правової роботи та правової освіти

управління реєстрації нормативно-правових актів,

 правової роботи та правової освіти

 Головного територіального управління юстиції

 в Івано‑Франківській області

Порядок прийняття на роботу за сумісництвом

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи).

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Праця за сумісництвом не передбачає згоди керівника з основного місця роботи.

Обмеження на сумісництво можуть запроваджуватися керівниками державних підприємств, установ і організацій разом з профспілковими комітетами лише щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаться на стані їхнього здоров'я та безпеці виробництва. Обмеження також поширюються на осіб, які не досягли 18 років, та вагітних жінок.

Час роботи за сумісництвом не повинен перевищувати чотири години на день та повного робочого дня у вихідний день. Роботи за сумісництвом протягом місяця не може перевищувати половини місячної норми робочого часу.

Згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.93 р. № 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

За власним бажанням працівника робота за сумісництвом може зазначатися у трудовій книжці та в окремому рядку.

Тому, при прийнятті на роботу за сумісництвом працівник зобов’язаний пред’явити роботодавцю паспорт, оскільки трудова книжка знаходиться за місцем основної роботи. Якщо робота потребує спеціальних знань, то роботодавець вправі вимагати пред’явлення диплому чи іншого документа, що підтверджує наявність відповідної освіти чи професійної підготовки. Надання дозволу чи будь-якого іншого документа з основного місця роботи при вступі на роботу за сумісництвом не потрібно.

Оплата праці за сумісництвом

Працівники, котрі працюють за сумісництвом, отримують заробітну плату за виконану роботу.

Оплата за виконану роботу сумісником не може бути нижча за мінімальну зарплату. Звісно, менше не може бути саме зарплата за повністю відпрацьований місяць. А коли сумісник працює на умовах неповного робочого часу, його зарплата за місяць може бути меншою за мінімальну та визначається пропорційно зарплаті за повністю відпрацьований час. Наприклад, якщо сумісник працює на 0,5 ставки, то йому має бути нарахована зарплата не менше ніж 1600 грн. (3200 грн. х 0,5).

Одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку за основною роботою не враховується, окрім окремих категорій працівників, а саме:

ü  учителів та викладачів, які працюють у кількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них за оплатою праці працівників; педагогічних працівників дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів (як в одному, так і в кількох);

ü  медичних і фармацевтичних працівників лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ охорони здоров’я, аптек, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, а також для дітей, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку, дитячих дошкільних виховних закладів, медико-соціальної експертизи; сестер милосердя товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця України.

Заробітна плата, отримана за сумісництвом, враховується при розрахунку середнього заробітку для визначення розміру пенсії.

Порядок надання відпусток за сумісництвом

Працівники, які працюють за сумісництвом, мають право на щорічну оплачувану відпустку, як і працівники за основним місцем роботи.

Законодавством передбачено надання щорічної основної відпустки сумісникам тривалістю не менше 24-х днів незалежно від зайнятості працівника.

Згідно Закону України «Про відпустки» у перший рік роботи на підприємстві сумісники мають право на отримання відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

У разі, якщо термін відпустки за основним місцем роботи більше ніж за сумісництвом, працівник має право на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи оформити відпуску без збереження заробітної плати за місцем роботи за сумісництвом. Ця норма не поширюється на випадки, коли термін відпуски за сумісництвом більший ніж за основним місцем роботи. Відпустка без збереження заробітної плати за основним місцем роботи на різницю днів тривалості відпусток може надаватися лише на розсуд роботодавця з врахуванням специфіки роботи підприємства.

Слід зауважити, що отримання відпустки за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи є правом працівника, а не обов’язком. Але при цьому потрібно враховувати, що відпустка працівникам державних підприємств на роботі за сумісництвом надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Види відпусток, передбачені сумісникам

Працівники, що працюють за сумісництвом, мають право на отримання щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці  залежно від часу зайнятості працівника в таких умовах. Додаткова відпустка працівнику надається у разі, якщо він працює зі шкідливими та важкими умовами не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв.

Додаткова відпустка за ненормований робочий день сумісникам не надається, оскільки діючим законодавством сумісникам встановлюється нормований робочий час.

Оплата додаткових відпусток в зв’язку з навчанням сумісникам не передбачена, але на весь період такої відпустки за основним місцем роботи, працівники мають право на відпустку без збереження заробітної плати за сумісництвом.

Працівники, які працюють за сумісництвом, мають право на соціальні відпустки, передбачені Законом України «Про відпустки»:

Ø   відпустка по вагітності та пологах;

Ø   відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

Ø   додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — інваліда дитинства підгрупи А I групи.

Всі види соціальних відпусток надаються сумісникам одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Компенсація за невикористану відпустку

Відповідно до Закону України «Про відпустки» працівники, які працюють за сумісництвом, при звільненні мають право на компенсацію невикористаних днів щорічної основної та додаткової відпустки та соціальної відпустки працівникам, що мають дітей.

В разі, якщо сумісник вирішив звільнитися до закінчення робочого періоду, за який ним була одержана відпустка повної тривалості, за дні відпустки, які були отримані в рахунок не відпрацьованої частини робочого року проводиться отримання із заробітної плати.

Звільнення з роботи сумісника

Звільнення з роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ й організацій провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги.

Такі підстави звільнення працівників, що працюють за сумісництвом, поширюються тільки на державні підприємства, організації. Цю категорію працівників на інших підприємствах, в установах, організаціях звільняють на загальних підставах.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не потребує згоди профспілки для звільнення працівника із суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв'язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.

Якщо працівник уклав договір про роботу за сумісництвом з недержавним (не комунальним) підприємством, він може бути звільнений лише за наявності загальних підстав, передбачених законодавством, у відповідних випадках - тільки за згоди виборного органу первинної профспілкової організації із виплатою вихідної допомоги, якщо це передбачено загальними нормами.

Під час звільнення з роботи сумісника з ініціативи власника за інших підстав сумісникові виплачується вихідна допомога на загальних засадах.

Наприклад, вихідна допомога виплачується сумісникові, якщо його звільняють:

-            у зв'язку з призовом або вступом працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більш як на один рік;

-            відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;

-            зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;

-            поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

-            порушенням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

У разі звільнення працівника-сумісника з інших підстав вихідна допомога не виплачується.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Власник або уповноважений ним орган, з ініціативи якого звільняється працівник, зобов'язаний також у день звільнення видати працівникові копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.